Село вмира

 
Село вмира. Ще б, може, серце билося,
Якби хоч хто у цю підтримав мить.
Село вмира. Й нікому не судилося
Про те дізнатись, як йому болить.

Ніхто не заспіва й не забалакає –
Руїни хат і десь порожній хлів.
Плететься кішка за худим собакою –
Шукають, бідолаги, хазяїв.

Кленками вся заснована околиця,
Щириця скрізь й розкішні лопухи…
А десь у світі праведники моляться,
Щоб нам Господь простив усі гріхи.