В глухім куті збудилося світання,
Об стінку бились в безвірі думки.
В які краї пішло моє кохання,
Куди вели лукаві маяки?
Іскриться осінь щедрою росою,
Калини кетяг світить край вікна.
Відшумувало літньою грозою
Кохання наше. Тільки йде луна
Душею, що сприймала світ святково
Й не вірила, що є глухі кути.
Летить у Вічність незабутнє слово…
Кому тепер його даруєш ти?