Напевно, осінь знов закралась в душу
Самотньо так, не затишно чомусь.
Дощі, журба.
Вже котрий рік, тебе чекати мушу
Все вдаль на шлях з надією дивлюсь.
В очах, мольба.
Зриває вітер з віт останне листя,
Де ж ти блукаеш все тебе нема?
Чекаю, жду!
Пора осіння, місяць падолиста
А там сніги, негода і зима
Кудись бреду....
Владимир Ольховой. 14 Сентября 2017.