Мила, дитино!
Серденько, голе!
В тиху годину
В грудях так коле…
Світу не чути -
Горя не бачить.
Та ложка отрути
Нічого не значить…
Знаєш, маленьке?
Гомін свободи?
Серце, слабеньке
Чистої вроди.
Знаєш, як пісня
Пливе солов’їна?
Доки не схопить
Паща зміїна.
Зірка, кохана!
Схід, світанковий!
Доля, незнана,
Подих, ранковий.
Кинули в терни,
Щоб неба не взріти.
Скривджені зерна,
Скривджені діти.
Тілом хворію,
Не зношу очима,
Як горло, ту мрію
Стискають злочинно
Кляті шуліки,
Заплямлені кров’ю.
Ми - душі-каліки,
Що марять любов’ю.
Честь - жевріти в очах
Гордістю тата.
Коли спокій у снах –
Значить мати багата.
А як розум палає –
Зростає країна.
Тоді кожен впізнає
Чия ти дитина...
____________________
© R. Tserkovnyy, 2017