Як не вона, то хто ж тоді за неї
Плекатиме твої рясні слова?
І відображенням у дзеркалі на небі
Засяють ніжні очі та вуста.
Як не вона, то хто ж тоді у скруту
Тебе закриє від пекельного вогню?
І хто, як не вона твоїм піде маршрутом?
І хто прорве зневіри цю броню?
Ти так завдячуєш, і, певно, що захоплений
Її безмежно – відданим крокам лише в твій бік…
Ти сподівався віднайти завзятий гомін,
Та, замість цього ніжний схил повік…
Ти, ніби - то, до цього і не бачив
На що її тендітність може бути здатна?!
Її, хоча нема за що, ти наперед за все пробачиш,
Адже вона найкращого і чистого лиш варта!