Кінчає літо свій роман,
Підходить осені туман.
Вода дрижить сумною хвилею,
Козак прощається із милою.
Вона до нього пригорнулася,
Руки тихесенько торкнулася...
"Ти повертайся, мій коханий,
Живий, здоровий та бажаний.
Нехай поляжуть вороженьки,
Ти захисти Вкраїну-неньку.
Життям щоб знову розцвіла
Свята згорьована земля".