Заблужусь в твоём сентябре,
Где мы в жертву слов принесённые,
И желаниям чувств опалёные,
Но доверия, жаль, лишенные.
Хоть и искренние, но обреченные,
Ведь казались не к месту ученые.
Заблужусь в этой яркости осени,
Где и образы каждый раз прощены.
В ней тобою когда-то замечена,
И навстречу тебе я засвечена…
Радость осени опечалена,
И приближено так отдаленна...
Оригинал:
Заблукаю у вереснi
Мирослава Стулькивская
Заблукаю в твоєму вересні,
Де у жертву слова принесені.
Почуттями бажань обпалені,
Та довіри, на жаль, позбавлені,
Хоч і щирі, проте - приречені,
Бо здавалися недоречними.
Заблукаю в яскравій осені,
Де образи щоразу прощені.
В ній тобою колись помічена,
І назустріч тобі засвічена...
Радість осені опечалена,
І наближено так віддалена...