Як помилявся я, коли казав:
„Моя любов не може буть сильніше“.
Вогнем палав, але тоді не знав –
тебе кохати вмію ще ніжніше!
Хоч несподіванок чатує ціла тьма
на нас постійно, майже в кожну мить,
лама закони й зводить всіх з ума,
та як без мрій і клятв у світі жить…
Не вірив я у долю ту столику,
творив таке, згадати що не гоже.
Казав: „Любов моя така велика,
що бути більше вже ніяк не може!“
Любов – дитя. Її ще не пізнав,
коли дитину жінкою назвав.
2017