У ЧОРНУЮ ХМАРУ ЗІБРАЛАСЯ ТУГА МОЯ…
Леся Українка (Лариса Петрівна Косач-Квітка, [1871–1913])
У чорную хмару зібралася туга моя,
Огнем-блискавицею жаль мій по ній розточився,
Ударив перуном у серце,
І рясним дощем полились мої сльози.
Промчалась та буря-негода палка надо мною,
Але не зломила мене, до землі не прибила,
Я гордо чоло підвела,
І очі, омиті сльозами, тепер поглядають ясніше,
І в серці моїм переможнії співи лунають.
Весняная сила в душі моїй грає,
Її не зломили зимові морози міцні,
Її до землі не прибили тумани важкі,
Її не розбила і ся перелітная буря весняна.
Я вийду сама проти бурі
І стану, – поміряєм силу!
Поезію вперше надруковано у циклі «Мелодії» (збірка «Думи і мрії»). Дата спільна для всього циклу — 1893 – 1894.
Готуючи цикл до передруку у виданні 1904 р., Леся Українка відредагувала кінцівку поезії – перекреслила 14-й і 15-й рядки (Нехай там збирається гірша, страшніша негода, Нехай там узброїться в гостру огненную зброю, –), а 16-й рядок виправила (Я вийду сама проти неї).
В ЧЕРНЕЙШУЮ ТУЧУ КРУЧИНА МОЯ СОБРАЛАСЬ...
Перевод стихотворения Леси Украинки
В чернейшую тучу кручина моя собралась,
Огнями-зарницами грусть моя в ней расточилась,
Ударила молнией в сердце,
Обильным дождём полились мои слёзы.
Промчалась та пылкая буря невзгод надо мною,
Однако меня не сломила, к земле не прибила,
Я гордо чело подняла,
И очи, омыты слезами, яснее на мир теперь смотрят,
Напевы победные в сердце моём раздаются.
В душе моей вешняя сила играет,
Её не сломили лихие морозы зимы,
Тяжёлым туманом её не прибило к земле,
И эта весенняя буря её, налетев, не разбила.
Я выйду сама против бури
И стану — померяем силу!
19 сентября 2017 года
Брянск