Це які такі вівчарі пролізли до влади,
Що ніяк не нададуть цій отарі ради?
Скубуть, стрижуть бідних овець,
А щоб ті не бекали, пільги в гаманець,
Та ще базікають всякі побрехеньки,
Вівці пельки розтулили, вірити раденькі.
А вівчарі жирують, в Раді подеруться.
Посваряться, помиряться,горілки нап`ються.
Деребанять, відкатують, їдуть на Канари.
Хоть за багатьма отут вже сумують нари.
А воно отак і є, рука руку миє,
Десь когось вона поголить,а когось набриє.
І лежать на сонечку ті паскуди мліють,
Про наступний міліон у дрімоті мріють.
Я благаю, схаменіться, гляньте, подивіться,
Та отара - то є люди, люди то - не вівці!
Бо коли отії люди в вовків обернуться,
То не води з шаплика, а крові нап`ються!
Не слухають, їм все мало, усе не хватає,
Наперлися, до колін пузо вже свисає.
От і ще один смаколик, траншик із Європи.
Щоб вам, кляті ненажери, розірвало дупи!
Не шкодує влада-Рада пересічних вівців,
Обдирає до копійки бідних укріїнців!