Ми ще сьогодні не віталися очима,
Ще не казали один одному «люблю».
Так палко мріяли й була на те причина
Вже чули музику, навколо тихий блюз.
Ми ще сьогодні не підвладні атмосфері,
Все ще вагаємось у мандрах неземних.
Хоч доля пристрасно у трепетній манері
Сплітає душі, мов звільняючи із криг
Метеликів, які злітали, змігши крильця
Свої розправити у царстві чарувань.
Як добре буде цій феєрії відкриться…
Тримати щастя, що Всевишній дарував.
Ми ще сьогодні не торкалися очима,
Ще не віталися, лишень спіймали час.
Серця в дуеті, хай між них ще гра незрима,
Єднали ритми часті в дивовижний джаз.
22:02, 29.09.2017 рік.
Зображення: http://animation.99px.ru