Солодкавий присмак відпускання.
Це полегшене зітхання: «а нехай-но».
Видихання, наче дня згасання.
Горицвіт заплющить очі у дріманні.
Це не драма – приворотень-дрема.
Не лякайся, що любов минає.
Смерть – то лише ніч, що дні єднає.
Зрана мене будить небо ясне,
Щоб Денниця провістила про світання.
Чи то ніч єднає дні, чи то кохання,
Як у пісні з вечора до рання?