Тихо за вікнами, осінь придрімує довго,
Ранок для світла торкається до вмикача.
Жовтень не хоче скидати наряду старого,
Хоч на лагодження фарби й ниток позичай.
Кава з корицею настрій міняє істотно,
День виглядає чомусь несміливо з-за штор.
За склопакетами затишно, трохи німотно,
Думи турбують і злегка шумить монітор.
Все, як задумала, хто б після ком сперечався,
"До" від'єднала від "після", щоб вийти з півсну.
Слово сердечне підшукую дню, що почався,
І наближаю все більш крок за кроком весну.
Вільний переклад Катеринка Синєсгерева
Так утром тихо...дремлет за окнами Осень...
Утро лишь тянется снова к включателю света,
Октябрь не снимает наряд, его с радостью носит.
...Что ли занЯть у него, красок и ниток? А где-то
За стеклопакетами - тихо...немного тревожно,
Мысли, заботы, жужжит, как пчела, монитор.
Кофе с корицей сменить настроенье поможет,
День уже робко глядит из-за сдвинутых штор.
Отсоединив "до" от "после" - мечтаю...
Свой полусон отгоняю, не место здесь сну!
Для нового дня слова я любви подбираю,
И приближаю, за шагом-шаг, снова Весну.