Сонце вкрало всі твої сліди.
Місто вийшло, стоїть навпроти.
Питаю в міста, поділась ти куди?
Нема слідів. Одні лише пустоти.
Нема землі, одні лишились діри.
В руках моїх лишились тінь та промінь.
Чекаю я, що в цому вирі
знесе мене скажена повінь.
Я втратив сонця слід і решту
всіх вчинків, що міг не робить.
Блукав лісами та світами вештав,
спиняючись лише на мить.
Питав про тебе у лелеки.
Він посміхався. Так, я був смішний.
Стежки вели мене далеко,
ховали кожний сліде твій.
На серце всілась сива смута.
Нема жоднісіньких слідів.
Я проковтнув свою отруту.
Отримав те чого хотів.
Чи варто долю спокушати?
Хто має відповіді? В тім...
За кожен крок відповідати
ми будемо в житті.
#karakay
Днепр, 09.08.17