ОЛЕСЯ РАЙСКА
як міняють постільну білизну
http://www.stihi.ru/2017/09/17/3946
------------------------------------
…як міняють постільну білизну -
покоління міняють роки…
та їм байдуже - радість чи тризна,
стрімголов спіралюють віки…
ця земна та всесвітняя постіль -
що колиска людського кубла
на гостину зібралися – гості
хазяйнують - земля замала…
і приречений на непізнання
вавілонської башти секрет
і мечеті, і шпилі, і бані
догори, в небеса… порух… злет?
лише птах – йому в небо злітати
так банально... в кармічності драм
нам ніколи цього не пізнати…
кожен з небом стає сам на сам.
відчайдухи, злочинці, герої
і, звичайно, поети…. вікам
полишають майдани і трої
по собі… біля сонячних брам.
монолог? діалог? не дочутись…
знає віра – душа бо злетить!
лише розум тебе каламутить:
може – ні? може - так?… й то на мить….
***************************************
как меняют в постелях простынки -
поколенья меняют года ...
им без разницы – радость, поминки ль
мчат стремглав по спирали века...
мы в постели земной и всесветной -
в колыбели людского гнезда
мы в гостях на Земле… только эти
гости здесь как хозяева... да,
обречён быть непознанным в мире
вавилонской сей башни оплот
купола, минареты и шпили
в небо рвутся... движение... взлёт?
в небесах только птицы летают
так банально ... кармичность картин
люди то никогда не познают
каждый с небом один на один
смельчаки и злодеи, герои
и поэты... они, говорят,
оставляют майданы и трои
для веков - возле солнечных врат
монолог? диалог? иль всё сразу?
знает вера – взлетает душа!
баламутит тебя только разум:
не взлетит! или всё-таки - да?