В гаю притихли соловейки,
Не чутно шелесту верби,
І тільки в сльозоньках журби
Десь в нашій церковці старенькій
Мовчазно світяться хрести
В сумних очах Святої Неньки,
За нами молючись, брати.
Ми йшли з неясною метою,
Все щось шукали в далині.
І в цей же час - всі ночі й дні
В кутках, де місце колискове,
До Бога линули благання
Від терпеливих матерів
Лише з повернення проханням.
Скарбниці вроди і довіри,
Верба, і солов'їний гай
На нас чекають! Тільки знай:
Світ може бути злим чи щирим,
A щастя з тим, хто зрозумів,
Що не iснує справжня Вiра
Без шани Вiри вiд батькiв.