В тенетах рабських пут не знали ми свободи,
не знали ми, що Труд тоді лиш і цвіте,
коли під Стягом Правди ідуть вперед народи,
Коли їх Воля Світла Знаннями осяває
І в Світ, для всіх єдиний, крізь незнання веде!
Тенета рабських пут долали вже народи,
Не раз скидали пута, долаючи свій тлін,
Та пута відновлялись знов і знов,
Бо люди забували, що Бог – це є Любов!
В тенетах в л а с н и х пут і гинуть всі народи,
Бо пута їх - і гроші, і р а б с т в о н е з н а н н я,
І лиш коли прозріє дух власний до свободи,
Свободи Вічносяйного Знання,
Освітить він їх землю, з’єднаються народи,
Бо ми на цій планеті – рідня, рідня, рідня!
*******
Скільки живе наша Земля, стільки часу точиться видима й невидима війна між Добром та Злом, бо людина – не тіло, а Душа, що через Дух, який повертається у кожне новонароджене тіло вічно, бо завдання людини – розвивати свою свідомість, поки вона не стане такою ж прекрасною, досконалою, як досконалим є Батько наш Небесний.