Вчительці
Ранок дихає прохолодою,
Сонце тягнеться ввись.
Знову з квітами під школою
Всі ми зібрались.
Вчителька старенька
Знову тут як тут –
Школа їй – як ненька, -
Без неї їй не буть…
Малюки й дорослі –
Діти й їх батьки –
Квіти їй приносять
Довгі вже роки.
І в день оцей святковий
Сльозинки на очах,
Радості й тривоги,
І, напевне, - страх.
Страх, що дні проходять,
Що пролетять роки,
Що сили вже відходять –
Вже не піднять руки…
Як же їй без школи
І без дітлахів?!
Їй не прожить ніколи
Без шкільних деньків.
Сьогодні знову з нами
Учителька старенька.
Засипана квітками,
Вона нам – друга ненька.
Її слова і мислі,
Її всі поривання
Ми крізь життя пронесли
Неначе вірування.
І діточок до неї
Приводим знов і знов.
Пошана їй і віра,
І вічная любов!
05.10.2017
Гешко Олена