http://www.stihi.ru/2017/10/05/8895
Оригінал:
Я в хату хоч на хвильку зазирну...
Та мабуть лишусь і зігрію чаю,
А ще стареньку грубку розтоплю
Та поділюсь з вогнем душі печаллю...
Вже не стрічає там мене ніхто,
Лиш чорні вікна смутком оповиті...
Мо зараз мама вигляне в вікно
Й розквітне на столі букетик квітів...
Спинюсь на мить біля воріт старих
І поглядом мов стрінуся із татом,
"Стомилися чекаючи своїх...?"
Я наче хочу в нього запитати.
І тиша, все завмерло навкруги
Лиш яблунька сухе гілля схилила
Та ніби шепотить:"Допоможи,
бо справитись з самотністю безсила".
Перевод с украинского Светланы Груздевой:
Я в хату на минутку загляну…
Останусь, верно, там…согрею чаю,
И замершую печку растоплю,
И поделюсь с огнём души печалью…
Не встретит здесь меня тепер никто,
Лиш окна тёмным сумраком обвиты...
Но мамочка…вдруг выглянет в окно –
и на столе цветы, дождём умыты…
Остановлюсь ли у ворот своих –
С отцом увижусь в ту же я минуту.
«Намаялись, наверно, без родных..?»
Спросить я у него хочу как будто.
И тишина…и замерли шаги:
Вот яблонька сухую ветвь склонила.
И словно шепчет мне: «Ты помоги:
Спастись от одиночества нет силы…»