Хмарливе дитинство...
Та сльози-як роси,
Сушило їх сонечко. Через журбу
Майбутнє вставало.
А дід точив косу
А баба варила якусь там крупу.
Тютюн дід курив
Хитав головою-
Все можна терпіти, аби не війна
Он, бачиш, черешня
І яблука скоро
...Та хліба хотілось,і це все дід знав.
З усмішкою скаже
В мишей теж є діти
І хліба хотять...ми млинців напечем
Дивись, які рясні
Цвітуть твої квіти
Ми зараз віночок для тебе сплетем.
Мене пригортав
Обіцявши намисто
І грудочку цукру "від зайця" давав
І я відчувала
Його душу чисту
Ніколи не чула, щоб зле дід сказав.
І смута моя
Була першим чеканням
Що миші всі зникнуть,мишей всіх з'їсть кіт
А перша любов
Була першим проханням
Щоб війн не було, і щоб довше жив дід.
Я поруч йшла з дідом
За руку тримала
Йому обіцяла учитись "на п'ять"
Я вірила діду
Напевне я знала
Що завтра злі миші мій хліб не з'їдять.
P.S.
Мамо, дай хліба!
Нема, миші з'їли.
(Спогади дитинства)
Фото Аниты Карелиной.