Чомусь був впевнений, що вже тебе забув,
Але у натовпі я знов тебе шукаю.
І знаєш, тільки зараз я збагнув,
Як сильно бути поруч я бажаю.
За кавою ранковою згадаю,
Як їздили з тобою сплячим містом.
І тільки одного тепер жадаю,
Щоб все це набуло якогось змісту.
... Лиш сум тепер, що з кожним днем сильніший.
Цей смуток поруч ходить десь навколо.
І погляд, що тепер за все рідніший,
У пам'яті залишиться надовго.
Не знаю я, що Доля нам готує,
Але мені це байдуже, повір.
Незвичними шляхами ми мандруєм.
І в подорожах тих ти - поводир.