Світанок лине піснею –
кохання келих з чарами.
А вечір пахне вишнею,
де місяць поза хмарами.
Де дух казковий ніжністю
лоскоче щире серце,
де слово зв'яже вірністю
й від щастя засміється.
Ти зачекай до осені
народиться довіра,
де прохолода росами
дзвенить, мов ніжна ліра.
Духмяний присмак прянощів
вкриває тихий вечір,
дощ підіграв на клавішах
з клавірами предтечі…
твої слова – поетика,
твоя сльоза – кохання.
Знов осені патетика
знайшлась у сподіванні…
09.10.2017
вдохновение здесь: http://www.stihi.ru/2017/10/05/3160