У дібровах далеких рідненьких,
Жовтим листячком вкрита земля...
Я ступаю по ньому легенько -
У думках своїх, ніби маля...
Сиротливі берізки і клени
Огортає мій погляд сумний...
Одиноко на серці і в мене,
У цей день невеселий такий...
Ой, ти доленько, доле пташина,
Падолист, на душі, падолист...
Заблукала в чужих палестинах -
Як в дібровах блукала колись...
Тільки смуток минулий був світлим,
А сьогодні... щемить на душі...
Перепалена сонцем і вітром...
... То чому ж відчуваю дощі?..
І блукаю в осінніх дібровах...
Ніби там мій загублений час...
Ой, душа ти моя паперова,
Ти ж минулих часів не зреклась...
То ж і рвешся туди, наче птаха,
В ті осінні... далекі краї,
Де колись я в домівку... для праху
Відлечу... як і рідні мої...