Ти до мене не ходи
в ранішні тумани,
тиха вода шепотить сонно і мляво.
Розпустила кучері,
зайшла по-колінця,
прохолодна ще дзеркальна водиця,
я її, як подружку радо привітала,
та й попливла несамовито, радісно.
Ніби падаю в небо,
купаюся в світлі сонячного дурману,
лечу за птахами,
прагну висоти, як малеча
маминої теплоти.
Кличу дзвінку тишу,
захисту в ній шукаю,
ніби щиру Душу свою в ній купаю.
Вы можете прослушать данное произведение на канале автора: https://youtu.be/l_YVlOZdTvg