З далекого дитинства памятаю,
як тільки у гостинах зберемось,
За мир!-усі тостуючі казали,
От тільки б нам у мирі всім жилось!
Ми дивувались, бо були малечі,
не знали і не відали війни
і не гадали, як давили плечі
людського болю велетні сумні.
Ми слухали щораз розповідання
про лихоліття горісне й страшне
і вірили, що та війна остання,
бо мир буяв і скрізь усе цвіте!
І у ві сні жахіття не наснилось
і досі в це не віриться мені!
лиш розумію чому так казали:
Щоб тільки б в світі не було війни!