Чудернацький кіт Мурилко
Жив у дівчинки Оринки.
З нею грався, спав та їв,
Їх за це татусь сварив.
На дивані за подушку
Кіт сховав хвоста і вушка.
Він скрутився у клубок,
Як пухнастий колобок.
Кдиче дівчинка Оринка:
Де ти, любий мій Мурилко?
Йди-но їсти, киць, киць, киць!
Кіт не йде собі й мовчить.
Бігали, кота шукали,
Не знайшли, сумні всі стали.
Та у схованці Мурилко
Баче сни й у хвіст сопить.
Зголоднів і виліз сам:
Дуже їсти хочу, няв!