Ох, осінь! Норовлива леді року!
Устрів день з сонцем, а провів з дощем.
Плетуться хмари заржавілим кроком,
Дерева сплять під золотим плащем.
Я ніби був, та ось мене немає…
Мене спалила у багряному вогні.
У твої дні, чомусь, душа кудись літає,
І ти, зі мною, наче в стороні.
З тобою я народжений і вбитий.
І на тобі моя зажурлива рука,
Залишить свій палаючий відбиток,
Який, мов полум'я, долоні обпіка.
______________________
© R. Tserkovnyy, 2017