Наснилось небо синьооке –
Величний Божий океан,
Пристанище святих пророків…
Кудись хмарок брів караван.
То не хмарки – хрести, дзвіниці
В небеснім плесі чистоти.
І праведники світлолиці
Зорять у душі з висоти.
До Бога сходинки-пороги
А ризи неба, як нові.
Святий із хмарки звісив ноги –
Пере борідку в синяві.
В небесній брамі – скрип завіси –
Вершить твій ангел свій політ…
Сумний рушник рукав повісить
На плечі згорблених воріт.
А небом править мир і тиша.
У Бога в пазусі душа
Чиясь зігріється – полише
Земні скорботи. І втіша
Єдина радість, що немарно
Топтав барвінки на землі…
Мелодій Скорикових барви
В раю, в небесних скрипалів
На золотих смичках співають.
Дзюркоче музики струмок,
І зорі-квіти розквітають
Під райські щебети пташок.
І затишно душі буремній
На грудях теплих сновидінь.
Хай буде шлях твій недаремний
Посеред Божих володінь.