Я тобі галантно не вклонюся,
Компліменту зроду не зліплю,
Тільки в очі ніжні задивлюся,
В них свою тривогу утоплю.
І коли химерною габою
Спеленає землю довга ніч,
Довго серце тужить за тобою,
Довго сон мені не йде до віч.
Довго білі таємничі крила
Обвивають маревом видінь,
І стоїш ти, крихітна, і мила,
І прозора, мов ранкова тінь.
І палають, ніби стиглі вишні,
Владно підкоряючи собі,
Губи, неціловані і грішні,
Очі, божевільно голубі.
© Василь Симоненко, 02.01.1957
Перевод с украинского Светланы Груздевой:
Кланяться галантно ли, небрежно?..
Комплиментов сроду не слеплю,
Лишь в глаза твои взгляну так нежно,
В них свою тревогу утоплю.
И когда причудливо, без боя,
Пеленает землю темнота,
Так тоскует сердце за тобою,
Сон не открывает ворота'…
Длинные таинственные крыла
Маревом видений дарят свет,
И стоишь ты крохотною, милой,
Как прозрачный утренний привет…
Вишнями спелы' порою вешней,
Властно подчинившие мой пыл,
Губы, не целованы, но гре'шны,
Очи, что божественно светлы.
Фото из Инета