Одне на двох, все розділилось, розійшлося
А хлопець досі руки тягне поправлять своє волосся
Не дивись у дзеркало, дивись в думки
Ми з тобой самотні, наче лілії на березі ріки
Не знайом зі мною, моя незвична половина
Забудь про всіх, бо ти і я — одна людина
У ясний день чи в темну ніч відчуваємо завжди
Що щось не те, по колу ходимо туди-сюди
Вмієш ти тримати рівну посмішку, тонучи одразу
Мені болить, але не від отруєння невідомим газом
Добрі клоуни в суспільстві із вразливим серцем,
Але маємо обидва особисте лагідне озерце
Постійно будем впевнені, що долею звелося
Хлопець, зачекай, не поправляй поки своє волосся