Капелюшок золотавий,окрайка – шмаркання,
По середу дня стоїть зранку до смеркання,
Як правицю підійма,
Сонце з обрія здійма,
А лівиця хмари носить, лиє полохання.
Хоч струнка й красна вдалася,
Та колюча – терну шпиль,
Як мотне, й крутить взялася,
Все тікає звідусіль,
Все змісила і обдерла,
Змела подихом в сміття,
Лиш баюри цілувала –
Милувалась крізь гілля:
«Ось яка я, як вбралася,
В те, що з лісу зішкребла!
Білий Дід, дивись – я крася!
Лід – люстерка зберегла!»
Окрайка – каёмка, полы шляпки
Шмаркання – шмарклі, сопли.
Баюри – глубокие лужи
Білий Дід – Дед Мороз
Люстерка – зеркальца (лёд на лужах)
Я крася – я красивая, хорошая, молодец –
украсилась для встречи с женихом Дедом Морозом,
и от нашей встречи родится Зима.