Мови словА на дивА: д о б р и н і л и с ь в у с т... — А в у х ?
Нажитим й новим "опонентам" нагадаю — ні дня, ні каїну, ні юді, не рідня.
Можливу зустріч з дружнім поглядом початкую зиченням Доброго Дня-Ранку-Вечора... Так, — й НаДобраНіч!
~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~
нЕміч в пОміч мАрна річ...
пліч торкнЕться пава-ніч...
зАйде, та затьмАрить зір...
знАйде промінь, з ближніх зір...
...як шарпАк, блідЕсенький
...ліг, мов сніг, легесенький
...не стає й навпОчіпки
...а не гріє й пОшепки
звАба, згУба, з дна рахУба...
в кОрок мОрок, в холод груба...
й щось гарЯче в спОді є...
й, під танОк, світАнок п'є!!!
~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~
Російськозвичним трохи "топоніміки" цього малюночка: наголошення орієнтовані на вас; проти ночі = "перед ночью", груба = "печка", спід = виворіт, внутрішній чи зворотний бік...
А хочете засмакувати українську (звісно, кому бажано та доступно)? І тут я, задля котроїсь об*єктивності, передам на пару абзаців слово Оксані Забужко:
"ще про мову з сьогоднішньої пошти, поки є хвилька: "Полинівка" - неправда, вживається (сама бачила в якихось меню), "харциз" (навіть "харцизяка"!), "свічадо", "руханка", "лаґомина" (через "ґ") - цілком собі ще не вмерли)), - а от "зільник" і справді вже, схоже, безповоротно став "вазоном", і "шняга" вже знов "жабою" навряд чи стане)), і "туркусовий" колір - нема ради, вийшов з ужитку...
При цій оказії: мене часто питають, що (кого) краще читати, щоб швидше навчитися гарної української мови, - так от, маю, крім звичайних порад (читайте класиків, читайте В.Мову-Лиманського, Лесю Українку, Підмогильного, і т.д.), один важливий "тіп". Хочете відчути, що це за мова й які прісні з неї змивки вам зливають по ЗМІ, - пошукайте по букіністичних і не пожалійте, якщо знайдете, грошей - на 8-томник Мопассана, вид-во "Дніпро", 1970-1972 (акурат до початку репресій встигли - через рік це видання вже в пресі пропонували "вилучати у передплатників"!).
По-перше, Мопассан і сам собою вартий уваги прозаїк, тож приємна лектура вам ґарантована, а по-друге, і це головне - в тому 8-томнику зібрано було, може, найблискучіший український перекладацький пантеон 20-го ст., тобто цілий оркестр мовних віртуозів екстра-класу: від В.Підмогильного, М.Рильського, Ірини Стешенко та інших з ґенерації "розстріляних" і аж до Івана Світличного (ще натоді не посадженого) включно. І ось ці 8 томів дадуть вам те, чого, на жаль, абсолютно негодне забезпечити сьогоднішнє інформ. поле, - відчуття ЖИВОЇ УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ ОСВІЧЕНОГО КЛАСУ НЕРАДЯНСЬКОГО ХОВУ. Райська насолода!
Звісно, це не значить, ніби саме таку мову, як там, треба "реставровувати" (та й неможливо це!), - але щоб відчути, як вона, ще не скалічена сталінською цензурою, ллється (лилась), отетеріти від забутої ідіоматики (це окремий важливий вирубаний пласт - замість того ми всі заговорили цитатами з радянських фільмів, які продовжують утримувати нас у полоні радянської ж таки реальности!), взагалі, "підкачати" мовні м'язи - це найкращий, який знаю, тренажер (сама часом, коли чую, що "козли" витоптали мозок до суцільного ненормативну, беру з полиці том і перечитую власне з цією метою - глибинного мовного занурення)."
А ще я помяну покійного з минулого року світлої памяти Святослава Караванського: ЧИТАЙТЕ???
До сього слова долучу приватне "На бЕрезi Неба":
з небесного літа, волошково-квіта,
та врода намита й колись розповита;
не вбита, не зжита: не руш мову жита...
на бЕрезі неба,
при самій землі, –
не чув я, а знаю...
на березі неба,
з життя ув імлі, –
на промінь стікаю...
для всенького роду
тут знАйдете згоду, –
з найвищого мита...
волошковоквіту,
небесновідмиту, –
чи й мову, – спів жита...
поміж землі й небес,
наскрізь лайна, чудес, –
б’є Світла прибій...
своє домиває,
собі добирає, –
то хто ж йому свій...
ЧИТАЙТЕ ЧЕРЕЗ УСЮ НІЧ!!!