Коли ти до мене підійдеш на відстань руки -
Розтануть між нами, розвіються вітром роки...
Я знаю, що час посріблив твої скроні давно.
Ти срібла свого не соромся. Мені - все одно!
Та й личити буде до снігу твоя сивина -
Так само як личить душі моїй юній весна.
Любов мою, милий, душею відчуєш в цю мить,
Як погляд мій ніжний по скронях твоїх пробіжить...
Відчую і я твого серця жадане тепло...
І що б там на світі в той вечір ясний не було,
І скільки б вітрисько морозний нам щік не палив,
Ми чутимем тільки сердець наших люблячих спів...
Ніщо не зруйнує нам казки. В жаданий момент
Нам скориться доля й розіб"ються сумніви вщент!
Стечуть, непомітно, між пальців, минулі роки,
Коли ти до мене підійдеш, на відстань руки...