майже ув обiймах

               
Цi ночi снами сню тебе
Знедонням я тобою марю,
Зеленоокий суде мiй!
Я вже чимдуш себе утратив,
Не у вiдчАй, не у снагу волiнь
А лиш у сад пiд небесами,
Де яблуко, та й не зiрви,
Цiлуй вуста мiж словесами.
З втрачанням iзмислiв усiх
Iз забуттям усеньких змiстiв –
Ти символами сниш менi,
Ти поруч,
Ти уже у цьму мiстi,
… майже ув обiймах!