Не фарбуй мене у колір жовтий…
Благало листя сумно у гаю.
Залиш мене зеленим ще надовше,
Дай ще хоч трішки я зеленим постою.
Зелений колір ти залиш для мене,
Не поспішай багрянцю додавать.
Не сироти ні ясена,ні клена…
Я ще не хочу з гілок облітать.
Не хочу килимом на землю я стелитись,
Прощатись з деревом не хочу я ніяк.
На все я хочу з висоти дивитись
І подавать усім вітання знак.
Не поспішай все в золото вдягнути,
Не поспішай ,природо,зачекай!
Невже не можеш ти ніяк збагнути,
Що ми прощаємось назавжди,зазвичай?!
Ми хочемо з дерев ще шелестіти,
А не танок із вітром танцювать.
На землю ми не хочемо летіти,
Не хочем людям дать себе топтать!
Дозволь ще трішки бути зелен-листом
І тріпотіть на гіллі на вітру.
А кожен лист ще зробиш ти барвистим
І килимом ми ляжемо в гаю.
Не золоти нас декілька деньочків.
Тим часом змішуй різні кольори.
Послухай ти благання всіх кленочків
Осінньої прекрасної пори.
Ми будем вдячні,що ти нас почуєш,
Дозволиш нам зеленими ще буть.
Й пізніше нас в багрянець пофарбуєш
І килимом ми встелим тобі путь.
26.10.2017 р.