Пітьма в очах та силуети чорні
і лише ти яскравійший без меж,
щось промайнуло "вище вищих веж",
щось промайнуло ніжне,
неповторне...
та мабуть краще,хай уже як є...
катую римою свої безсонні ночі,
той хміль віршів ,хтось незнайомий п'є
і ті рядки- чужі торкають очі...
той добре ,чи повірив би очам?
та чи відчуєш, що мені болить і досі...
бринить печаль на серці ,котру осінь
та спогад тулиться до рідного плеча...
звикаю до безвуччя самоти....
сприймаю все, що є - як милість божу...
а десь, як день- травневий та погожий...
яскравим сонцем - променієш ...ти...
Руся Ялинська