Оригинал:
Падає тихо сніг…
(І це вже – поезія.)
Ямбом-хореєм ліг…
Немов, на лезі – я.
Дактелем-амфібрахієм –
Сніг ліг до ніг, як пес…
Крутить зимова мафія!
Падає сніг-анапест…
Вітер крутнув – верліброво!
І… за рядком – рядок:
Падає сніг довірливо…
Палець ляга…
на курок.
Пострілу – буть чи не буть?
Сніг запорошує скроні…
І, як розлита ртуть, –
Срібно блищить
на долонях.
Падає білий сніг…
І – аби не гірше!
Тихо на душу приліг –
Білим-пребілим
віршем.
Падає перший сніг…
Жовтень… І ніби… на лезі – я!
Римами – на поріг – сніг!
Поезія…
Перевод с украинского Светланы Груздевой:
Падает тихо снег…
(это уже – поэзия!)
Ямбом-хореем лёг…
Может, и я на лезвии?!..
Ластится пылко пёс…
Дактилем, амфибрахием?
Просто анапест всё?!
– Зимняя крутит мафия!
И – за строкой строка,
Словно верлибр заверченный,
Но на курке – рука!..
Падает снег доверчиво…
*****
...Снег порошит виски…
Быть мне судьбой обманутым?!
Блёстками вдоль руки
Ртуть разлита нирваною? –
Падает белый снег…
Думаю вновь несмело я:
Слишком уж тих… прилёг
Белым стихом, пребелый он.
Лечь в октябре он смог…
В душу – смятенья лезвием,
Рифмами – на порог…
По-эзия…
Художник - Микола Миколаенко