В.Ментуз http://www.stihi.ru/2017/03/27/12205
Церква стоїть. Ростуть поруч берези.
Тоненьким гіллям опустились ниць.
З них ллються роси, ніби гіркі сльози,-
то сльози в чорних хустках молодиць.
Стоять берези. Ніби заніміли.
На синім небі – золотії куполи.
Жінки в молитві опустились на коліна,
низенько-низько припадають до землі.
Молитва, що з грудей іде, від серця
про матінку, про сина,.. чи кому?
До неба і до Бога дзвоном рветься,
летить крізь хмари у височину.
Церква стоїть. Ростуть поруч берези.
Далеко чутно поминальний дзвін.
Моліться люди! І моліться так, як треба,
адже молитва наша, то є "кров і хліб"!
1.11.17.
Пятницька церква-12ст, Чернигів.