Ох, як вона прийшла невчасно –
Золотокоса і сумна,
Така щаслива і нещасна –
Ця осінь до мого вікна.
Дивлюсь крізь шибку у минуле,
Де зелень билась через край.
Та липні вже кудись гайнули
І заховався сонцеграй.
І облітає листя з клена
У листопадовій журбі…
Я пофарбую світ в зелене
Й не здамся, осене, тобі!