звідусіль виходить день, йде... (й де?)
двері — вечір прочиняє...
на порозі, світлий, стає...
ні, заходить, — і скрізь є...
й запалює свічку тьмяну... (ну, ну!)
а од неї — дух тим’яну...
а на неї, наче сп’яну...
світле мчить, — й сам того ж стану...
не в очах темніша, всюди... (й ти йди...)
ось-ось решт домчить — й не бУде...
з пліч, з віч й ніч: ночуймо, люди...
ще світлішеє — теж йде!!!
~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~
Як на мене (тобто, на нас) — ні дня, ні каїнам, ні юдам, не рідня: а що перехожий читач, чи хто там він;
особливо чия душа за(гад)очная, "міром" воєнная, а сам він брат од слова "брать"...
Рецпектом рецпубліці, долучаю самозбережені при вилученні відгуки, вочевидь не її:
Незвичайні вірші, все в них своєрідне, самобутнє...
З повагою,
Ева Сокол 2 22.07.2017 17:09 • Заявить о нарушении / Удалить
+ добавить замечания
+ добавить замечания
Спасибо, Юрий!
С уважением,
Игорь Лебедевъ 08.02.2014 22:13 • Заявить о нарушении / Удалить
+ добавить замечания
+ добавить замечания
Які цікаві образи...одразу уявляється щось дивне, синьувато-сірого кольору сутінок, мороз по шкірі...
Аудра Полуденная 14.11.2012 02:29 • Заявить о нарушении / Удалить
+ добавить замечания
+ добавить замечания
Все що не робиться - все на краще. У Вас оригінальний світогляд, Ваші твори цікаво читати.
Александр Ризниченко 11.12.2011 22:15 • Заявить о нарушении / Удалить
+ добавить замечания
+ добавить замечания