перевод-переложение с украинского
стиха Артура Грея Эсквайра "Сира тiнь моя",
источник здесь:
http://www.stihi.ru/2016/11/10/808
"Тень моя скользит речкою, молчалива и сыра..."
Федерико Гарсиа Лорка
По речке жизни норовистой,
по омутам и перекатам,
по плёсам и заливам чистым
льнут тени тёмные, кудлаты.
Моя, сыра и молчалива,
дождями осени вспоёна,
как жизни лишняя картина,
как дикий ворон, воспарёна.
По грязи мыслей тростниками,
по торфу острыми мечтами,
по мокрым сказкам камыша
блуждает тень моя, душа.
Здесь всё закончено в минувшем.
И даже смерть в краю уснувшем,
пожалуй, выдумка одна.
Вся жизнь тут заворожена.
Здесь в нишу тень моя уходит,
в жилище-склеп, что крыт соломой,
сомнамбулой бездомно бродит,
бдит чёрной птахой безголосой.
Ныряй в прозрачность вод холодных,
в чешуйки смыслов серебристых,
покуда не ушло на отдых
нежданно солнце в темпах быстрых.
Покуда жизни мир - не немощь,
блуждай, ныряй, пей сердца ро'сы
и не смотри с тоскою в небо,
зарёю мысли жги вопросы!
Оригинал:
«Тінь моя ковзає річкою
мовчазна і сира…»
(Федеріко Ґарсія Лорка)
По річці життя норовистій
Перекатами та вирами,
Плесами та затоками
Ковзають тіні – темні, кудлаті,
І моя мовчазна і сира,
І моя дощами осені зрошена,
Така сама неприкаяна й непотрібна
Ковзає. Блукає безхатьком-круком
Багновищами очерету мислячого,
Торфовищами осоки-мрії,
Мокряками комишу-казкаря.
Блукає тінь моя долиною-гленом,
Де все завершено
І все тільки в минулому,
Навіть смерть і то тільки вигадка,
Каменями-плазунами, де рінь заворожена:
Рінь, де ховається тінь моя,
Як в хатинці-склепі соломою критій.
Тінь моя. Безпритульна сомнабула,
Птаха мовчазна чорнокрила,
Пірнай в світ прозорий води холодної,
В світ лускатих темнословів сріблястих,
Доки сонце не зникло,
Доки світ не зістарівся –
Блукай.
Пірнай.
Пий росу.
І вигадуй…