***
И муза молчит, да и водка, как прежде,
не греет.Мелодия льётся без слов,
что их написать я хотел вновь и вновь,
лелея пустые надежды.
И осень, шурша, пишет вести такие:
не ты, а другие, другие, другие...
Вороны накаркали всем непогоду,
вечерние тени свершают набег,
а скоро зима, вроде с чёрного хода,
и снег...как на голову...снег.
Мелодия вечная льётся над нами,
над полем, над садом, всё так же без слов,
над каждым, кто их написать хочет вновь...
А Муза молчит и разводит руками.
***
А Муза мовчить, і горілка не гріє,
і вічна мелодія плине без слів,
що їх написати я також хотів,
плекаючи марні надії.
Вже осінь своєю мітлою у тиші
шерхоче: та інщі, та інші, та інші.
Ворони крикливо віщують негоду,
і тіні вечірні лягли на поріг,
і скоро зима, ніби з чорного ходу,
і сніг...як на голову...сніг.
А вічна мелодія плине так само
над полем, над садом, так само без слів,
над кожним, хто їх написати хотів...
А Муза мовчить і розводить руками.