Тарас Шевченко
Реве та стогне Дніпр широкий,
Сердитий вітер завива,
Додолу верби гне високі,
Горами хвилю підійма.
І блідий місяць на ту пору
З-за хмари де-де виглядав,
Неначе човен в синім морі,
То виринав, то потопав.
Ще треті півні не співали,
Ніхто ніде не гомонів,
Сичі в гаю перекликались,
Та ясен раз у раз скрипів.
Перевод с украинского Моисея Ратнера
Широкий Днепр ревёт и стонет,
Бушует, воет ветер злой.
Вершины верб он долу клонит,
И волны громоздит горой.
Сквозь темень туч в ночном просторе
Глядела бледная луна
И, словно лодка в синем море,
То исчезала, то плыла.
Но петухи ещё не пели,
Не слышен гомон был ничей.
И только ясени скрипели,
И раздавался свист сычей.