Коли опівночі ми вийдемо крізь стіни
Одне до одного, розплат не боючись?
Чи десь зустрінемось, як заспівають півні?
Чи ввечері побачимось колись?
Чи раптом з спин повиростають крила
І будемо дивитись зверху вниз,
І дивуватись, як здолали ми тяжіння
Крізь ті невтримні водоспади сліз?
Коли опівночі ми вийдемо крізь стіни…
Тоді я буду… океанський бриз.
Я буду вільна і, мабуть, смілива…
Тоді душі зіграємо «reprise»…
І буде так…а зараз будь щасливий!
Бо все життя – це гра на приз…
Спокійно спи, я поруч, милий.
Твоя, завжди прозора, Сфінкс.