У темряві самотності мов птах,
Що льне до вирію, навпомацки кружляю:
Мене нема в тих зоряних світах,
Де б*ється серце з висівками Раю.
Навколо світ крижинами блищить –
Такий прекрасний і такий холодний.
Бодай тепла твого хоча б на мить,
Мій світлий ангел із чоти Господньої.
Ти подаруй свій погляд, як колись
Ти дарувала ночі колискові:
В хмаринці твоїх лагідних обість,
В долонях материнських – пелюсткових.
Хоч час іде, та я блукаю в тій
Пустелі, що розсипана між нами.
Дай мені зерня райдужних надій,
Мій ангел світла – мамо моя, мамо!