Не надсміхайся, доле!
мені вже байдуже давно ...
твої безглузді викрутаси
не чіпають...
готуєш пастку у нове якесь лайно,
чи знов цькуєш скажену вовчу зграю...
даремно,скам*яніла мов бетон,
як скіфська баба,що завмерла серед степу,
терпіння- вистачить , ще мабуть на мільйон
чи вистачить уяви на халепу,
якусь нову,вже все пережила...
пережувала,як корова жуйку в стаді-
у дикому безрогому безладді
та від брехні - окремою була...
у слід летіло-залишайся поміж нас
та будь, як ми - і марнославна й хитра
нарешті вифарбуй дурну свою макітру
у фарби лицеміра й брехуна...
а як що підеш проти,
та промовиш слово - ні,
пливи собі в окремому човні
з своєю правдою у повному лайні...
заткнувши рота...