Коли дивишся в мої очі,
твоя Душа з моєю розмовляє,
серце крає.
Хоча мене мне життя,
ніби виноград ногами.
Та вірю, що те вино
бурщтином засяє.
Час невблаганний,
калічить Долю, лікує,
стирає одні події,
інші занотовує, народжує
на свій лад.
А буває і байдужий до нас.
Певно стихійна моя
душевна сила.
Дивуюся маленьким радощам
Життя, власній силі Духу.
Хай негаразди кануть в Лету.
Відтак,
душа не старіє,
бо має велику силу.
Вірю, охоплені почуттями
двох людей народимо нові сили.
Знаю, коли курява негаразд вляжеться,
запанує тиша Нового Світу,
окреслить подальший ,
незбагненно щасливий шлях.
Хоча зараз у мене не має своєї
хати, та маю добре серце, то й і
не побиваюся більше, і не горюю,
а вірю у своє майбутнє.
Відчуваю себе пташкою
з далекого вирію,
котра прилетіла перепочити,
та й залишилася назавжди,
але все одно бачить воєнні сни...