За туманами синіми,
у років далині
замело хуртовинами —
не знайти тебе, ні.
До хмариноньки білої
я легенько майну,
бо на ній полетіла би
в ту минулу весну.
Там бурхливими ріками
хвилі нас понесли.
І здавалось — навіки ми
У стихії злились.
Та весна заблудилася
в невідомих шляхах.
До зими розлучились ми
на стрімких берегах.
І безлюдними стежками
там шукала щодня,
і кохала безмежно я,
та тебе не знайшла.
Бо навік загубився ти
в непроглядних лісах.
Тільки спомин залишився,
Тільки мрії у снах.
Санкт-Петербург, 2011 г.