Я писала листа до тата,
Хоч не вміла іще писать.
І, чомусь, гірко плакала мати,
Кожну ніч, замість того, щоб спать.
Я тримала в руках його фото,
Відчувала його тепло…
Ззаду нього цвіло болото,
Де таїлось потворне зло.
Те болото – моя держава.
Тут панує одна чорнота.
Ще учора я батька мала,
А сьогодні я вже сирота.
У листі – нерозбірливий почерк,
Твоє фото… В руках автомат.
Скільки ще тут нещасних дочок,
Так лишились своїх тат?
Я тоді ще того не знала
І зростала в країні зла…
Я листами тебе шукала,
Та знайти так і не змогла.
_____________________
© R. Tserkovnyy, 2017