Ізвечора спроби приємне творити,
Втішати кохання на подив.
Суботнього раночку очі відкрити,
Відчути твій погляд і подих.
І твій напівшепіт, і вуст теплу ласку,
Й такі молоді перестуки.
Безхитрісне серце ще вірить у казку,
Ще мріє про лагідні руки.
А новий світанок відкриє скарбницю,
Додасть до кохання відтінку.
І знову малює душа таємницю,
Рука ж вириває сторінку.
Я ще не втомилася від плутанини:
То скнію без слів, то зорію.
Отак і змагаємось майже щоднини:
Сувора реальність і мрія.
18.11.2017